Вчителям, батькам,
учням
Категорії розділу
Документація [3]
Сценарії свят [36]
Батькам [19]
Учням [7]
Класному керівнику [31]
Вчителю [35]
Крилаті вислови [22]
Різне [33]
Притчі [10]
Всезнайка [34]
Вітання з святом [8]
Вхід на сайт
Гість

Повідомлення:

Група:
Гості
Час:11:06

Гість, ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!
Логін:
Пароль:
Переклад сайту
Выбрать язык / Choose language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
...
Пошук
Готуємось до ЗНО
Наша кнопка
 Вчителям, батькам, учням… .

Код кнопки:

Сайт на карті
Locations of visitors to this page
Цей день в історії
Міні чат
Енциклопедії
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Опитування

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Субота, 27.05.2017, 11:06
Головна » Статті » Вчителю

Основні принципи виховання і навчання в педагогічній системі Й.Г. Песталоцці

ЙОГАН ГЕНРІХ ПЕСТАЛОЦЦІ. В 1766 р. один бідний юнак закохався в дівчину з багатої сім’ї: „Про свою зовнішню непривабливість я не хочу навіть говорити; кожний знає, який я красень, яка ловка людина”. Слова „красень” і „ловкий” не взято в лапки лише тому, що їхній іронічний зміст був і так зрозумілий. Потім він говорив, що йому і, відповідно, їй „доведеться прожити життя, сповнене горя і труднощів, тому що на біди вітчизни та на неприємності друзів він буде дивитись як на свої особисті, і коли б мова зайшла про спасіння вітчизни, безперечно, він забув би і дружину, і дітей”. Далі він детально перелічує недоліки свого характеру і згадує, що він має слабке здоров’я. А втім, закінчує він листа до коханої, „якщо ви визнаєте за найкраще відмовити, то відмовте: сподіваюсь, що в мене знайдеться достатньо сили, щоб поставитися до цього, як подобає розумній людині і християнину”.

Шлюб був укладений, але, вбачаючи непрактичність юнака, вже через два роки сумісного життя зникла не тільки його крихітна спадщина, але й увесь посаг дружини, і вони прожили тридцять років у неймовірній бідності.

Дівчину звали Ганною, яка після 30 років відчаю і злиднів розділила всесвітню відомість свого чоловіка, до якого приїздили на уклін і запрошували в гості визначні філософи, політичні діячі і навіть імператори. Ця казкова історія відбулась із швейцарцем Генріхом Песталоцці. Обминути його життя неможливо – таке велике значення мали роботи Песталоцці для освіти всього світу, в тому числі і для нашого народу.

Народився він у Цюриху в січні 1746 р. і за все життя жодного разу не виїздив із Швейцарії, якщо не рахувати його невдалу подорож до Наполеона в Париж. Батько майбутнього педагога, хірург за фахом, помер, коли Генріху виповнилося 5 років, залишивши дружину і трьох дітей без засобів до існування. Але в цій сім’ї завжди панували ВЕЛИКОДУШНІСТЬ, САМОПОЖЕРТВА, НІЖНІСТЬ, ЛЮБОВ і СПІВЧУТТЯ. У школі йому було дуже погано із-за того, що:

  1. шкільні предмети не цікавили його;
  2. вчителі лаяли його, вважаючи тупим, неуважним і лінивим;
  3. за всі роки навчання він так і не навчився писати грамотно;
  4. учні передражнювали його за те, що він був „мужик” із села і любив совати ніс у чужі справи.

Один із біографів пише: „Він був добрим до нестями, вразливим до істерики і сліз, запальним до несамовитості – гаряче, полум’яне серце билося в цього кволого, слабкого, некрасивого хлопчика”. Закінчивши міську школу і колегію (разом вони давали середню освіту), він зайнявся політичною діяльністю на захист бідняків: вступив у гурток, носив рваний одяг, спав на голих дошках і харчувався тільки травою, завдяки чому ледве не помер. Його кращий друг Каспар Блюнчлі дійсно помер від таких випробувань (біля його ліжка Генріх і познайомився з майбутньою дружиною).

Рішучий вплив на його подальшу долю справила книга Ж.-Ж.Руссо „Еміль, або Про виховання”. Для того, щоб втілити в життя руссовські ідеї, він рік працює батраком на чужій фермі, заробляє певну суму грошей і знаходить собі компаньйона. Разом вони купують у Нейгофі земельну ділянку і будують величезний будинок в італійському стилі, після чого наймають батраків. Це остаточно спустошує матеріальне становище Песталоцці, і вони залишаються вдвох із дружиною. Разом вони перетворюють будинок на дитячий притулок, в якому разом доглядають за дітьми-жебраками, навчають їх різним ремеслам і освічують: „Упевненість у правильності мого плану ніколи не була такою сильною, як після повної невдачі його здійснення”.

Він пише 6 повістей і всі знищує одна за одною; лишив тільки сьому – „Лінгард і Гертруда”, яка містить ідею про загальну народну освіту. Книгу перекладають на інші мови, а її автор отримує всесвітню славу і „Золоту медаль”. Упродовж наступних 20 років Песталоцці пише книгу за книгою, лишаючись, як і раніше, жебраком.

Цікавим моментом у біографії відомого педагога є той факт, що революційне французьке законодавство надало 18 іноземним громадянам звання Почесного громадянина Франції за те, що вони „в різних краях готували шляхи до свободи”. Серед них – Г. Вашингтон, Т. Костюшко, Ф. Шиллєр і Й.Г. Песталоцці.

Після краху першого в світі і в історії педагогіки експериментального навчального закладу в Нейгофі, що проіснував із 1774 по 1780 рік, Песталоцці робить другу спробу і створює сирітський притулок у Станці в 1798-1799 рр.

Наступні дві спроби пов’язані зі створенням комплексу середньої школи й інтернату, що служило базою для підготовки вчительських кадрів, у Бургдорфі (1800-І804 рр.) та Івердені (1805-1825 рр.). 79-річним старцем повергається Песталоцці в Нейгоф, щоб прожити останні три роки життя; саме тут він пише свою „Лебедину пісню” – підсумок усієї педагогічної діяльності і страждальницького життя. На його пам’ятнику в Івердені вибито слова: „Усе для інших, нічого для себе”.

Саме Песталоцці належить ідея розвивального навчання, що, за словами К.Д. Ушинського, стало безперечно „великим відкриттям”. Основними положеннями теорії розвивального навчання стали:

1) в основі розумового розвитку і виховання дитини лежить природне прагнення людини до пізнання;

2) розвиток внутрішніх сил людської природи передбачає вдосконалення пізнавальних сил і здібностей;

3) сама природа дитини потребує активної самостійної діяльності;

4) внутрішні сили можуть проявлятись і розвиватись у певному напрямку завдяки вихованню;

5) потенційним внутрішнім силам дитини притаманне спонтанне прагнення до розвитку.

Одне з головних місць у вихованні дитини Песталоцці відводив розумовій освіті, сутність якої полягає в гармонійному розвитку розумових задатків, що забезпечує інтелектуальну самостійність і вироблення певних інтелектуальних навичок. Умови, що висуваються до розумової освіти, педагог поділив на дві групи – педагогічні і психологічні:

1. Педагогічні умови розумової освіти:

- створення позитивного емоційного фону всього навчального процесу;

- збудження і задоволення пізнавальних і практичних інтересів школярів;

- забезпечення свідомості і легкості запам’ятовування;

- поступове і міцне засвоєння кожного елементу знань, додавання до невідомого тільки невеликої частки нового;

- не допускати виникнення у школярів звички робити „уявнозрілі” висновки і судження;

- забезпечення чіткої системи вправ і повторення;

- привчання до точного вживання слів;

- озброєння учнів „абеткою логічного мислення” і „абеткою вмінь”;

- не відривати навчання від особистих вражень дитини про оточуюче середовище”

- постійно розкривати перед дитиною життєве призначення знань та вмінь, які вона засвоює;

- ретельно піклуватися про міцність знань на етапі елементарного навчання;

- включати в навчальний процес ігри, змагання, випробування;

2. Психологічні умови:

- дотримання основних вимог до процесу пізнання, які полягають у відповідності розумового виховання і освіти основним ступеням пізнання:

1 ступінь – вчити спостерігати;

2 ступінь – розвивати здібності рахування і вимірювання;

3 ступінь – вчити висловлювати свої думки.

Утопічність поглядів Й.Г. Песталоцці полягає в тому, що він не розумів класової природи виховання і переоцінював можливості дитячої природи. Проте його погляди стосовно змісту педагогіки, форм і методів виховання і навчання не втратили своєї актуальності навіть у наші часи. Так, відомий український педагог В.О. Сухомлинський широко використовував різноманітні ігрові форми навчання, введені Песталоцці, в тому числі його „арифметичний ящик”.

Вважаючи, що вправи – це особливі, систематизовані на психологічній основі засоби формування вмінь і навичок з наступним їх зміцненням, він широко застосовував такі групи вправ, як: вправи розуму; вправи в слові; вправи дій. Проте швейцарський педагог недооцінював роль письмових вправ, віддаючи перевагу усним, а також такій формі організації педагогічного процесу, як „взаємонавчання”.

Новаторство Й.Г. Песталоцці полягає в тому, що він особливу увагу приділяв:

- диференціації змістовної і розвивальної сторони навчання;

- дитячому колективу як фактору формування моральності учнів;

- введенню в початкову школу елементів геометрії;

- гармонійності і нерозривності навчання і виховання;

- використанню наочності для розвитку логічного мислення.

Теорію елементарного навчання Песталоцці розглядав як єдність розумового, фізичного і морального розвитку учнів.

Категорія: Вчителю | Додав: Admin (04.05.2013)
Переглядів: 2333 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017
Счетчик PR-CY.Rank Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика Каталог MyList.com.ua Настоящий ПР petschool.at.ua Цена petschool.at.ua petschool.at.ua Alexa/PR Траст petschool.at.ua