У спілкуванні зі своїми дітьми: Радійте вашому синові, доньці. Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини. У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними. Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими. Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?». • Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання. • Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини. • Частіше хваліть дитину. • Заохочуйте ігри з іншими дітьми. • Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти. • Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству. • Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо). • Не втрачайте почуття гумору. • Грайте з дитиною в різні ігри. • Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю. • Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини. Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приво¬ду тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже. • Не ставте забагато запитань. • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу. • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стриб¬ків у розвитку дитини чи деякого регресу. • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми. Форми та тематика роботи психологічної служби з батьками
|