|
Вчителям, батькам,
учням
| Вхід на сайт |
Гість
Повідомлення:
Група: Гості
Час:14:47
Гість, ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!
|
| Наша кнопка |
Код кнопки:
|
| Опитування |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Срібло. Жінка ...
Срібло
- Ребе, я не розумію: приходиш до бідного - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?
- Визирни у вікно. Що ти бачиш?
- Жінку з дитиною, віз, що їде на базар...
- Добре. А зараз подивися у дзеркало. Що ти там бачиш?
- Ну що я можу там бачити? Тільки себе самого.
- Так от: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто додати трохи срібла, і вже бачиш тільки себе.
Жінка
До Бога прийшов чоловік і заявив про свою нудьгу.
Бог задумався: "З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?"
Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів, Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність бабки, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом. Аби зменшити надмірну солодкуватість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозоточивість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п'явки, дурман опіуму і вдихнув у все це життя.
У результаті з'явилася справжня жінка.
Бог подарував цю жінку чоловіку, сказавши при цьому:
- Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею все життя і мучся до самої смерті!
Дружба
Хлопчик і осел були найкращими друзями. Вони всюди ходили разом, усе робили разом, але більш за усе їм подобалось подорожувати світом.
Вони ходили з міста у місто, від країни до країни...
Але біля одного міста, хлопчик побачив чудову вишню і зупинився біля неї щоб посмакувати, а коли через півгодини отямився, осла не було поруч. Він шукав його де тільки міг, кричав так, що аж боліло горло, але осла ніде не було. На наступний день він сів на землю і став дивитись поперед себе.
Так просидів він тиждень, місяць, рік. Через рік біля міста йшов якийсь купець і побачив недалеко якесь сяйво. Прийшовши у місто, він розказав про це диво усім знайомим і родичам. На наступний день жителі міста пішли у місце, вказане купцем, і побачили там хлопчика: від нього справді, якщо придивитись, йшло ледь помітне світло. Якийсь мудрець, проходячи повз, сказав, що хлопчика звуть Брахман і пішов собі далі.
Жителі почали вважати хлопчика за святого, і приносили йому усілякі дари та їжу. А й справді - тим, кому було погано, прийшовши до нього, видужували. Мудреці знаходили рішення своїх складних проблем, сидячи біля нього, скривджені чомусь переставали плакати і спокійно засинали, а в калік потихеньку повертались до попереднього стану ушкодженні органи.
Але в один день якась людина привела до хлопчика осла. І, о, яке щастя! Хлопчик вперше за довгі роки підвів погляд і побачив, що це його друг!!!
Відразу світло навколо нього згасло, він взяв осла за шию і вони знов радісно і безпечно побігли дивитись світ.
Мораль цієї притчі така: не чекай просвітлення, допоки дружиш з ослами.
Любов і щастя
Один мужчина зачинився в квартирі і нікого туди не впускав.
Одного разу почувся дзвінок і мужчина запитав:
- Хто там?
- Я - Багатство. Я прийшло, щоб оселитися в твоїй квартирі, - прозвучала відповідь.
- Ти не вчасно. Давай, може, прийдеш іншим разом, - сказав мужчина.
Через деякий час дзвінок задзвенів знову.
- Хто там?
- Я - Щастя! Я йшло по дорозі і вирішило зайти до тебе! - була відповідь за дверима.
- Щось я невпевнений... Не знаю чи варто відчиняти тобі.., - не зважився відчинити чоловік.
На третій раз у двері подзвонила Любов і мужчина відчинив. А разом з Любов'ю прийшло справжнє Щастя. А згодом завітало і Багатство.
Вчасні слова
У однієї жінки був німий син. Він не говорив, починаючи з народження. Вона водила його по різних лікарях, але ніхто не міг допогти. І вона змирилася з тим, що її син німий.
Ось одного разу вона смажила млинці на кухні. А тим часом пішла до іншої кімнати прасувати одяг. І заклопотавшись, забула про млинці. Аж тут приходить її син і каже: --- Мамо, млинці підгорають!
- Синку!! Що сталося!? Ти заговорив!!! Що сталося!? Ти можеш говорити!?? Чому ти мовчав весь час досі?!
- Млинці підгоріли... А до цього все було гаразд.
Майстер
Один молодий пеослушник, що вивчав святі книги, прийшов якось до свого вчителя і сказав, що, на його думку, він достатньо освоїв вчення, що б стати вже мастром.
— А чого ти досягнув? — запитав учитель.
— Я так загартував своє тіло, що можу спати на землі, їсти траву, згідний, щоби мене бичували три рази на день.
— Глянь на того малого осла, — відповів вчитель, — і зауваж, що він також спить на землі, їсть траву і його б'ють не менше трьох разів на день.
Так що на сьогоднішній день тебе можна вважати за осла, але аж ніяк не за майстра...
|
| Категорія: Притчі | Додав: Admin (04.04.2010)
|
| Переглядів: 4851
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
